Видавництво “Самміт-Книга” випустило книжку “Коник-Дурконик”, авторка - Ольга Дробишева, координаторка Національної програми із запобігання дорожньо-транспортному травматизму Traffic Challenge. Цільова аудиторія книги – діти, і їм пояснюють правила дорожнього руху та безпеки на дорогах. Книжка з'явилася як продовження соціального  проєкту Safety Park, має того самого героя, але, за твердженням авторки, є її самостійним комерційним продуктом. Авторкою книги є
Як зазначається на фейсбук-сторінці Traffic Challenge, “книжка “Коник-Дурконик” – це чорна комедія, фантастичні ілюстрації та 20 сюжетів, що трохи полоскочуть ваші нерви та почуття гумору”.

Наше обурення викликає віршик з книжки: “Коник-Дурконик не вчив ПДР, саме від того похмурий тепер. Заглушку в машині заклацнув як слід – Коник-Дурконик тепер інвалід”, а також  сама історія головного персонажа книги, який переходив дорогу в невстановленому місці, а тому став “інвалідом”, його називають “коником-дуркоником” тощо.

Ми вважаємо, що зміст цього вірша є мовою ворожнечі, образливим та дискримінаційним, адже залякування інвалідністю сприяє формуванню в читачів хибного уявлення про людей з інвалідністю, що може призвести до дискримінації, сегрегації та негативного ставлення щодо представників/-ць спільноти людей з інвалідністю.

Згідно з українським законодавством, дискримінація – це рішення, дії або бездіяльність, що спрямовані на обмеження або привілеї щодо окремої особи чи групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі – певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини і громадянина; дискримінацію за ознакою інвалідності заборонено.

Крім того, в Основному законі закріплено право на повагу до людської гідності: “Кожен має право на повагу до його гідності”.

Дискримінація є комплексним та складним порушенням і не завжди дорівнює лише діям чи бездіяльності, а може також виявлятись у словах, образах, зображеннях та навіть ігноруванні. Саме тому Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” виділяє та пояснює такі форми дискримінації, як: пряма дискримінація, непряма дискримінація, утиск, підбурювання до дискримінації та пособництво в дискримінації.

Коли йдеться про утиск (небажана для окремої особи чи групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їхньої людської гідності за певними ознаками або створення щодо такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери), а тим паче про підбурювання до дискримінації (вказівки, інструкції або заклики до дискримінації окремих осіб чи груп осіб за їх певними ознаками) справді буває дуже важко визначити межу та провести червоні лінії припустимої та забороненої поведінки. У таких випадках, особливо в  публічних обговореннях та стосовно публічних виявів дискримінації, насамперед має братися до уваги позиція потерпілої сторони. Саме потерпіла від дискримінації людина (або група людей) має право сказати: “Мене це зачіпає”, а завданням відповідальної сторони є довести, що в діях не було дискримінації (натомість була правомірна мета, спосіб досягнення якої був пропорційним). Чого бракує в цій ситуації, коли єдиним виправданням авторки є посилання на чорний гумор та якісь західні приклади, коли інформаційні кампанії містили зображення крісла колісного для привернення уваги дорослих водіїв. Порівнювати такі ситуації неможливо, форма подання, аудиторія, сам продукт та його словесне й візуальне зображення мають велике значення й вплив.  


Важливо також наголосити, що недискримінаційна термінологія в Україні розвивається повільно, ще кілька років тому слово “інвалід” справді було в офіційному вжитку і знадобилися роки правозахисних кампаній, щоб Міністерство закордонних справ та Міністерство юстиції послідовно виправили як офіційний переклад Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, так і внесли зміни з викоренення слова “інвалід” з усієї національної нормативної бази.

З  огляду на історичну поширеність та масштаб дискримінації щодо людей з інвалідністю, зокрема на історичну тривіальність та лайливість слова “інвалід” у повсякденному вжитку, слова з вищезазначеного вірша книжки “Коник-Дурконик”, як і асоціації, які утворюються з цими словами, є вкрай образливими для людей з інвалідністю, батьків дітей з інвалідністю, активістів за права людей з інвалідністю та правозахисної спільноти.

Слова однозначно мають значення, і саме зі слів та спільного погодження термінів має починатися будь-який освітній продукт, тим паче на таку важливу тему, як безпека. Натомість створення та поширення стереотипів, як це відбулось у зазначеній книжці, насамперед сприяє поглибленню стигматизації і дискримінації.

Тоді як у країні відбувалися кампанії з впровадження інклюзивної освіти, покращення безбар’єрності, просвіти про права людини, авторам книжок, які справді хочуть достукатися до аудиторії та не образити почуттів і гідності будь-кого зі своєї аудиторії, слід дослухатися до коментарів та запровадити практику обговорення навчального продукту до його публікації з усіма зацікавленими сторонами.

Ми рішуче засуджуємо вживання мови ворожнечі, а оскільки ані авторка книги, ані інші уповноважені особи організації, в межах якої відбувається проєкт, частиною якого, ймовірно, є книга, не визнали проблеми та жодним чином не відреагували на занепокоєння та коментарі в соціальних мережах про неприйнятність вживання дискримінаційних висловів, вимагаємо:
– заборони поширення книги “Коник-Дурконик” та відкликання тиражів;
– негайно публічного вибачення авторки книжки та керівників проєкту за використання мови ворожнечі перед людьми з інвалідністю.

Ми звертаємося до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили  Денісової  із закликом негайно відреагувати на випадок приниження гідності людей з інвалідністю в Україні та вжити всіх необхідних дій задля припинення поширення мови ворожнечі.

Закликаємо українські та міжнародні організації та інституції, залучені до проєкту, в межах якого видано книжку, припинити підтримку та співпрацю з авторами, які сприяють розпалюванню мови ворожнечі та дискримінації людей з інвалідністю в Україні.

Більше про випадок – у матеріалі Центру прав людини ZMINA.

Звернення підтримують:



ГО людей з інвалідністю “Боротьба за права”

ГО "Бачити серцем"

ГО "Афіна. Жінки проти раку"

ГО "Пацієнти України"

ГО "Мадженіка" допомоги особливим дітям і їх сім'ям"

UCMS "Українська спільнота людей з розсіяним склерозом"

ВГО “Група активної реабілітації”

Національна Асамблея людей з інвалідністю