Стародавні люди вірили, що його волокна – це шерсть міфічної вогняної саламандри.
Арабські джерела згадують його як «вічний гніт» для
світильників. Пліній писав, що «в його часи він дорожчий за перли», а римляни
виготовляли з нього савани для кремації.
У імператора Карла Великого була скатертина, якою він
розважав гостей, кидаючи її у вогонь наприкінці бенкету, але вона не тільки не
горіла, а й ставала чистішою.