13 грудня о 18:30 у Палаці Хоткевича відбудеться наступна подія в рамках відкритого лекторію проєкту "Місця в зміні" - лекція Богдана Шумилович та Юрія Прохаська "Inception: сни, уява та мистецтво"

Від початку війни у лютому 2022 року, Богдан Шумилович почав збирати із студентами-культурологами щоденники війни. Частиною цих історій стали сни, які снилися учасникам групи в різний спосіб і з різною інтенсивністю. Початковою тезою цієї ініціативи було переконання про те, що щоденники як і сни є важливими документами, які зберігають і фіксують емоційні стани людей, які в прямий чи опосередкований спосіб проживають трагічні події.

У історіографії такі документи ще з 1950х років почали сприймати як особливий тип документів, називаючи їх его-документами. В цій назві є важлива теза про те, що записаний (замальований, повіданий, наспіваний, і т.д.) щоденник чи переказаний (свідомістю) сон є суб’єктивним документом, який переповідається з перспективи певного «его» і при цьому залишається колективним надбанням.

На початку 1980-х років Гордон Ловренс запропонував називати сни, які мають повторювані елементи, або ж які можна використати як історії для роботи із колективами чи спільнотами, соціальними сновидіннями або суспільними маревами. Коли він досліджував тематику суспільних сновидінь то відкрив для себе книгу Шарлоти Берадт (Charlotte Beradt), яка вийшла у 1968 році (німецькомовне видання було у 1966) під назвою "Сни Третього Райху" ("The Third Reich of Dreams"). Важливим відкриттям Берадт було те, що марева пацієнтів-євреїв (які вона записувала до початку Другої світової війни) виникли не з їхніх внутрішніх, особистих конфліктів, а з'явилися із соціального середовища країни, в якій єврейське населення переслідували за допомогою пропаганди, насилля та брехні. Роберт Лей, голова Німецького трудового фронту нацистської держави, якось сказав: "Єдина людина в Німеччині, яка все ще веде особисте життя, – це людина, яка спить". І дійсно, в певних ситуаціях єдиним спротивом може залишатися сон – і саме сон може показати колективне переживання жахіть війни.

Сучасні вчені вирізняють щонайменше чотири теорії снів: ідея Зигмунда Фройда про те, що сни є свідченням прихованих бажань, переконання Карла Густава Юнга про те, що сни свідчать про певні колективні образи (архетипи), експериментальні свідчення Алана Гобсона про те, що образи снів є випадковими синтетичними реакціями на подразнення певних зон мозку та тези Антті Ревонсуо, які показують, що людський сон дозволяє людині симулювати загрозу, якої у житті може й не трапитися (threat simulation). Усі ці чотири теорії проявляються у снах, які «уявляються» як мистецькі твори – у кіно чи образотворчому мистецтві. І саме про це буде виклад та розмова - як сни відображають світ і час і чому троп сна є важливим у культурі і мистецтві.

🎟️ Вхід на подію безкоштовний за попередньою реєстрацією

Спікери:

📌  Богдан Шумилович - історик, PhD, керівник проектів публічної історії Центру міської історії.

Отримав ступінь магістра нової та новітньої історії Центрально-Європейського університету (Будапешт, Угорщина, 2004-2005), диплом історика мистецтва Львівської академії мистецтв (Україна, 1993-1999), а також проходив навчання на факультеті проектного менеджменту університету імені Джорджа Вашингтона (George Washington University, США, 2001-2002). Був стипендіатом кількох грантових програм та співпрацював з архівом факультету візуальних мистецтв університету ім. Дж. Вашингтона (США) та архівом Інституту відкритого суспільства, що у Будапешті. У 2020 році отримав PhD у Інституті Європейського Університету у Флоренції (European University Institute). Читає лекції, розробляє тематичні виставки та веде власні дослідження. Основним фокусом його роботи є медіа-історія та історія телебачення у Центрально-Східній Європі та СРСР, а також міська креативність, медіа-мистецтво та візуальні дослідження (visual studies).

Вибрані проекти: 2020: [Роз]архівування вуличної фотографії 1980-90-х: виставка-лабораторія (співкуратор виставки), Центр міської історії; 2019: “Місто ХХ століття крізь призму цифрової ери: освітня платформа для роботи з культурною спадщиною”, проект реалізований за підтримки Українського культурного фонду; 2018: “Актуалізація культурної спадщини через розархівування аудіовізуального минулого”, проект реалізований за підтримки Українського культурного фонду.

Вибрані конференції та презентації: 2020: “Future from the past: imaginations on the margins”, In Kepler’s Gardens A global journey mapping the ‘new’ world, Ars Electronica Festival, Linz (Austria); 11-12 September (online and actual event); “Rites of Passage: Transgressions and the Search for New Meaning in [West] Ukrainian art: late 1980s – early 1990s”, TABOO - TRANSGRESSION - TRANSCENDENCE in Art & Science (University of Applied Arts Vienna), 26-28 November (online event). 2019: “Why do we digitize private video archives?” Historicity of the Visuality and Image History: New Forms of Digital and Visual History/Humanities, Center for Urban History, L’viv, 14-15 November; “Creating and Constructing Digital Archives.” DIGITAL CULTURES: living archives, International conference, Warsaw, Poland, 26-27 Sept. 2018: “Landscape Creation and Transformation: Media Appropriation of the Carpathians in the 20th century.” Transcultural Contact Zones in Ukraine: Borders, Conflicts, and Multiple Identities (Annual Conference of the ‘Ukrainian Regionalism: A Research Platform’ Network, organized in Uzhhorod (Ukraine) by the Center for Governance and Culture in Europe, University of St.Gallen, Switzerland). 8-12 September.

📌 Юрко Прохасько – ґерманіст, перекладач, есеїст, публіцист («Критика», «Ї», Tygodnik Powszechny, Die Zeit, Kafka, La Repubblica, Falter, Frankfurter Rundschau, Süddeutsche Zeitung FAZ, NZZ) і виставковий куратор.

Студіював ґерманістику (1987 - 1992) і психологію (2004 - 2009) у Львівському університеті і навчався групового психоаналізу в Альтаусзее (Австрія, 1997 - 2007).

Перекладає з німецької (с. і. твори Й. В. Ґете, Г. фон Кляйста, Р. Музиля, Й. Рота, P.-М. Рільке, Ф. Кафки, Г. фон Гофманнсталя, В. Беньяміна), польської (Ю. Віттлін, Я. Івашкевич, Л. Колаковський) та їдиш (Дебора Фоґель).

Член-кореспондент Саксонської академії мистецтв (Дрезден, з червня 2007 р.), дійсний член Німецької Академії мови і красного письменства. (Дармштадт, з травня 2022). Лауреат премії ім. Фрідриха Ґундольфа Німецької академії  2008 р. Лавреат Австрійської державної премії з художнього прекладу «Трансляціо» (2008). Співзасновник і викладач Львівського психоаналітичного інституту (2010), навчальний аналітик (УСП)  Член редакційної колегії київського часопису «Критика» та Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Юрко Прохасько живе у Львові, де від 1993 р. працює в Інституті Івана Франка НАН України і викладає в Університеті ім. Івана Франка та Психоаналітичному Інституті.

_________________________________________________________________________________________

* Проєкт “Місця в зміні” покликаний осмислити та проінтерпретувати нові стани, спричинені війною та глобальними змінами клімату. Оптика майстерні формуватиметься через трансдиспиплінарний підхід, аналогові та цифрові медіа, обговорення та практичні роботи. Куратор проєкту: Андрій Лінік.  

👉 Нагадуємо, що прийом заявок на майстерку проєкту “Місця в зміні” триває до 4 грудня, 23:59. Долучитися до проєкту можуть студенти творчих спеціальностей та професійні митці зі Львова й інших міст країни. Детальніше за посиланням: https://khpc.com.ua/news/about/proekt-miscja-v-zmini

Фінансування проєкту здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut