Книга протестантського дослідника Е. А. Саблона Лейви присвячена проблемі передання в православній неопатристичній думці ХХ ст. У ній автор аналізує особливості розвитку й трансформації вчення про передання за працями видатних православних богословів ХХ ст. і отців так званого «неопатристичного синтезу» — прот. Георгія Флоровського і В. М. Лосського. Унікальність цієї книги полягає в тому, що в ній уперше комплексно проаналізовано неопатристичне розуміння концепту передання цими мислителями з урахуванням інтелектуального клімату, що існував у той час, а також тієї критики, яку згодом зустріли їхні версії «синтезу».