Дівчина стала радо показувати йому, що збирає кленові листки.

Ніщо мені так не пахне, як наш степ.

Наближалась весна, так що вже не тільки вдень, а й вночі капало зі стріх.

Людину прив’язує до певного місця на землі дім, де вона народилася.

Щоб вволю всього мати, треба чесно працювати.

Схопив грудку, що трапила під руку, жбурнув сердито на лід.

А коли надщерблений дзвінок покликав нас до класу, то Нінині очі й слова знову виринули.

Нам було так жаль його, що й не передати.

Коли б мені сказали перед уроком, що через півгодини обличчя моє палатиме, що я гарячково ворушитиму своїми досить лінивими мізками, аби першому викинути руку і переможно вигукнути рішення, я нізащо не повірив би.

Мабуть, не варто говорити, що домашні завдання з математики ми виконували в першу чергу.

Там, де зовсім мілко, золоті й безтурботні сонячні промені граються на піщаному дні.

Тут і там дрібний мальок срібно виблискує, порскаючи раз по раз у різні боки, наляканий нахабним завжди голодним окунем.

За годинки поспішали люди з роботи, щоб було що й самому їсти і вивезти зайве на продаж.

Ніхто не знає, коли й хто посадив мальви на сонячному причілку.

Вечорам тихими, коли спадала літня спека, мальви стояли урочисті серед золотого надвечір’я, тихо граючи чарівну пісню на своїх чутливих трубках.