А Самі скачуть, як вовки сірі в полі,
Шукаючи собі честі,
А князеві слави.
Б Застогнав тоді Київ тугою,
Заголосив Чернігів напастями...
В Дзвонили дзвони до заутрені
У святій Софії раннім-рано.
Г Коли сокіл до гнізда відлітає, —
Не пустім молодого соколяти,
Золотими стрілами застрельмо.
Д Уже ганьба славу поборола,
Уже насильство побило волю,
Уже див шугнув на землю.