"Чесно кажучи" - це проєкт Олі Федорової, української мисткині, що працює із текстом та практиками писання. Його буде втілено у рамках "Woven Network / Women Network" - 6-місячної віртуальної арт-резиденції за участі 7 мисткинь з 5 країн Європи, які досліджують теми невидимої праці та переосмислення ієрархій цифрових мереж, за підтримки House of Europe і у партнерстві з Платформою ТЮ (Україна), Intrecult (Швеція) та Fablevision (Шотландія). Для цього партиципативного проєкту ми закликаємо різних людей, незалежно від їх гендеру, віку, походження та досвіду, долучитися й поділитися своїми особистими історіями.
 
У часи пандемії, коли весь наш звичний образ життя було зруйновано, більшість з нас стикнулися із величезним стресом, для багатьох це призвело до розладів психики та депресії. Хоча реальний масштаб проблеми визначити досі важко, адже не так багато людей їх визнають. Коли майже все і всі перейшли в онлайн, сила та вплив соцмереж, таких як Інстаграм, надвичайно виросли - і так само наша потреба представляти себе через них у найкращому світлі, так як фізично це робити ми не мали змоги. Так ми дізнались, що за період карантину всі наші знайомі вивчили десятки мов, здобули сотні нових навичок, пройшли численні онлайн-курси, чудово провели час із сім'єю та нарешті добряче відпочили. Тоді як ми самі могли втратити роботу, інфікуватися, втратити близьких, пережити домашнє насильство, панічні атаки, страх, відчай, фрустрацію, суїцидальні думки або навіть спроби. 



Цей нав'язливий образ карантинного життя, яким його нам являє Інстаграм і яке, нам здається, мають всі люди навколо, окрім нас самих, змушує нас думати, що з нами щось не так, та відчувати себе ще більш самотніми. І неможливість висловити ці почуття - через сором, страх знецінення та нерозуміння, або з будь-яких інших причин, що заставляють нас замовчувати самих себе - отруює наше існування ще більше. Цей проєкт має на меті надати людям майданчик для висловлення їх справжніх відчуттів під час пандемії, де вони можуть поділитися своєю чесною карантинною реальністю. Задля того, щоб наголосити - почувати себе погано це нормально, а особливо в часи подібних ненасть, бути слабким, наляканим, бути у відчаї це нормально - і також нормально говорити про це, ділитися цим і отримувати допомогу. Якщо ти не скажеш - ніхто не почує і не зможе допомогти тобі. І що більше ти ховаєшся, тим більше ти можеш загубитись. Це спроба надихнути людей вийти на світло, щоб побачити, що вони не самі.

Щоб долучитися до проєкту, будь ласка, поділіться в цій анкеті своєю особистою історією - вашими почуттями та думками, вашою реальністю під час пандемії, про які ви не наважилися б (або не наважуєтесь) говорити публічно. Ви можете зробити це анонімно або ні. Ми не розповсюджуємо жодні ваші персональні дані. Ваша історія буде переведена у формат Інстаграм сторіз, які з'являться в акаунті резиденції "Woven Network"  - як інтервенція справжнього образу карантинного життя у цукрово-ванільну реальність соцмереж.



P.S. Ми цінимо вашу сміливість та силу та віримо, що ви справитеся з усіма випробуваннями, що постануть перед вами у ці буремні часи. Але якщо ви відчуваєте, що вам потрібно поспілкуватися із кимось ще - будь ласка, не зволікайте й зверніться на місцеву гарячу лінію психологічної допомоги або до спеціаліста.