А) З діда-прадіда зеленіють під сонцем поля України, у сивій давнині губиться перша рілля.

Б) Собака стояв під грушею і не зводив з Миколки здивованих очей.

В) Почувся шерхіт босих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня.

Г) За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби до води похилилися.

А) Уже й ніч пройшла, довга, неспокійна, громовинна.

Б) Коваль брав кліщами залізо, клав його на ковадло.

В) Данило сідає на поріжку, розв'язує ганчір'я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

Г) Втомились греки веслами махати, зайшли у двір.

А) Верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть у мороці, а купаються в м'якій, прохолодній тиші.

Б) Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє.

В) Сіно тут уже було давно скошено й заверено у стоги.

Г) Данило вирушає в дорогу, кликнувши за собою малого, проте бідового песика Кузьму.

А) До Червоної книги занесено лілею лісову нарцис едельвейс.

Б) Надавали приємного аромату пелюстки троянди жасміну бузку.

В) Їх зупиняв шелест верб і кукурудзиння тупіт спутаного коня і скрип журавля.

Г) Обіч дороги на облогах ронила зерно кущувата падалішня мішаниця жито, просо, гречка.

А) Бездонне небо, повний місяць, сонне озеро, пташиний щебет, вологий холодок, все те непомітно перекинуло мене у світ мого дитинства.

Б) Наші дівчата плетуть собі вінки: з білого ромен-зілля, квітів маку, синіх волошок, чорнобривців та дикої рожі.

В) А восени, і влітку, двері, і дірки, і бур'яни довкола засновані павутиною.

Г) Вересень причепив до свого бриля червоний кетяг калини й нитку бабиного літа, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов садами в степи крутити крила вітряків.

А) Зласкайся доле над моїм народом.

Б) Ой не світи місяченьку не світи нікому.

В) Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід!

Г) Братове той кого ми хотіли покарати за шкоду називається Кротом.

А) А ти мене дубе, отінив, як хмара.

Б) Розкажи ж тепер Степане, про свою недолю.

В) Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько - колюче терня?

Г) Привітай же, моя ненько моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину.

А) Чи може, це ввижається мені той несказанний камертон природи?

Б) Та ще можливо, кіммерійський крук сіда коню буланому на круп.

В) Ви там торгуйте на великім торзі, а я, мабуть, в цю річку заверну.

Г) Велика осіння тиша огортала їх, і здається, була в спромозі заворожити їхні очі.

1) однорідні підмети
2) однорідні присудки
3) однорідні додатки
4) однорідні означення

А) Люди в тих краях були дужі й завзяті, кмітливі та вправні.
Б) Усередині трипільського будиночка була піч або відкрите вогнище.
В) Глиняний посуд трипільці розмальовували червоною, чорною й білою фарбами.
Г) Череп'яні уламки досі знаходять у полях, у лісах та в гаях неподалік села Трипілля.
Д) Здіймали трипільці руки до неба, вимолюючи то дощу, то сонця.

(1) С.І. Васильківського називають поетом українського малярства за надзвичайну ліричність його творів. (2) Звернення художника до рідної історії, до природи України, етнографічних особливостей селянського або козацького побуту було формою боротьби за утвердження національної гідності народу. (3) На той період припадає розвиток історичного жанру, поява полотен із життям запорозьких козаків. (4) Українські художники не стояли осторонь від життя народу і своєю творчістю відіграли велику роль у розвитку національної культури. (5) Дитинство і юність Васильківського пройшло на Слобідській Україні. (6) Там усе дихало історією, спогадами про славне минуле. (із книги "100 видатних імен України")